Культурні цінності, виготовлені 50 і більше років тому, декларуються в порядку, встановленому для підприємств, — незалежно від їх вартості та способу переміщення. Ця норма не має верхньої межі, тож дешева річ теж під неї підпадає.
Стаття 374 виділяє культурні цінності за кодами 9701–9706 УКТ ЗЕД, виготовлені 50 і більше років тому, в окрему категорію: письмове декларування в порядку, встановленому для підприємств, — незалежно від вартості та способу переміщення через кордон.
Це коди на картини, малюнки, гравюри, естампи, скульптуру, поштові марки, колекції та предмети колекціонування, а також антикваріат.
Слово «незалежно від вартості» тут ключове: звичні 500 і 1000 € до цієї категорії не застосовуються взагалі.
При цьому в переліку звільнень від оподаткування такі культурні цінності теж є — тобто декларувати треба, а мито при цьому не нараховують. Це два різні питання, і плутати їх не варто.
Найчастіше ні: коди 9701–9706 — це мистецтво, колекції й антикваріат, а не автомобільні деталі, у яких свої товарні позиції. Тоді карбюратор 1968 року — звичайний товар, що йде у ваші 500 або 1000 €.
Але класифікацію визначає митниця, а не продавець і не ми. Якщо річ продавалася як предмет колекціонування, це варто зʼясувати до поїздки, а не у віконці.
Практичніша проблема з запчастинами зазвичай інша — вага. Наземним транспортом ліміт складений із двох умов одночасно: 500 € і 50 кг. Важка деталь виїдає норму вагою задовго до того, як виїсть її ціною.
Посилка зі США — це 150 € безмитно, далі 10 % мита і ПДВ на перевищення. Кросівки й куртка в одній коробці цей поріг проходять легко.
Та сама коробка в багажі людини, яка летить, — це вже норма 1000 € для авіаційного пункту пропуску.
Плюс те, чого не видно в цифрах: посилка зі США йде тижнями й може застрягнути на митному оформленні, а людина прилітає в четвер.
Вивезення речей до 10 000 € письмового декларування не потребує. Але культурні цінності — виняток, зафіксований прямо в кодексі: документи, що підтверджують право на вивезення, подавати треба.
Таким документом є свідоцтво на право вивезення (тимчасового вивезення) культурних цінностей; вивезення без нього заборонене. Сувеніри та предмети культурного чи ужиткового призначення серійного й масового виробництва свідоцтва не потребують.
Тобто бабусина картина й магніт із Львова — це юридично різні речі, і різниця не в ціні.
Норми в цьому гіді — на одну особу, і рахуються разом: ваше і чуже в одному багажі складаються. Дві пляшки вина «для друга» плюс дві свої — це вже перевищення, і відповідає той, хто перетинає кордон.
Митний кодекс говорить про товари «для особистих, сімейних та інших потреб, не повʼязаних з провадженням підприємницької діяльності». Возити знайому річ знайомій людині під це підпадає; возити регулярно, партіями й за плату — вже ні, і це питання не до нас, а до митниці.
Тому в ABETRO домовленість завжди між двома конкретними людьми: той, хто везе, має знати, що саме він везе і скільки це коштує, — а не отримати запакований пакет «не питай».
Ми не даємо юридичних консультацій і не є стороною домовленості. Це переказ чинних правил зі посиланням на джерело; остаточне рішення на кордоні ухвалює посадова особа митниці.
Ми не визначаємо код УКТ ЗЕД для вашої речі й не оцінюємо, чи є конкретний предмет культурною цінністю — це роблять митниця та, за потреби, державна експертиза.
Процедуру отримання свідоцтва ми тут не переказуємо: вона змінюється, і чинний порядок краще дивитися в Міністерстві культури або на «Дії» безпосередньо перед подачею.