Одна фраза в кодексі вирішує все: «що мають ознаки таких, що були в користуванні». Прикраса на вас — особиста річ. Та сама прикраса в коробці з чеком — товар, що йде у ваші 500 або 1000 €.
До особистих речей належать «особисті прикраси, у тому числі з дорогоцінних металів та каміння, що мають ознаки таких, що були в користуванні». Особисті речі не оподатковуються й не декларуються письмово.
Годинники в тому ж переліку окремим пунктом — не більше двох штук, і без застереження про користування.
Обидва формулювання варто прочитати дослівно: умова стосується прикрас, а не годинників, і в переліку немає жодної згадки про вартість. Вирішує стан речі, а не її ціна.
Каблучка, куплена вчора, у фірмовій коробці, з биркою і чеком, ознак користування не має. Отже, це товар, і його вартість іде у ваш ліміт: 500 € наземним транспортом або 1000 € літаком.
Для більшості обручок цього ліміту вистачає з запасом. Для каблучки з каменем — може не вистачити, і тоді потрібна пасажирська декларація, мито 10 % і ПДВ на суму понад ліміт.
Понад 10 000 € — уже порядок, встановлений для підприємств. Для однієї прикраси це рідкість, але саме в цій категорії вона трапляється.
Частина ювелірних і годинникових марок не має офіційних магазинів в Україні, а окремі позиції продаються лише в бутіку конкретного міста або за листом очікування. Тому «купити на місці» іноді просто не варіант.
Ми не переказуємо причин, з яких той чи інший бренд не працює в тій чи іншій країні: публічних підтверджених джерел про це ми не знайшли, а переказувати чутки в гіді про митницю — останнє, що варто робити.
Практичний бік від цього не змінюється: правила залежать від стану й вартості речі, а не від того, чому саме її тут не продають.
Повернути ПДВ при виїзді з ЄС може лише той, хто постійно проживає за межами ЄС. Українець, який живе в Польщі, Словенії чи Німеччині за тимчасовим захистом і має тут посвідку, зазвичай під це не підпадає — навіть із українським паспортом.
Умови для того, хто таки підпадає: показати товар митниці при виїзді протягом 3 місяців із дня купівлі, разом із документами на повернення; заява має бути підтверджена митним органом до виїзду з ЄС. Процедура не уніфікована на рівні ЄС, а окремі країни встановлюють мінімальну суму покупки.
Тобто «оформимо tax free і зекономимо» — не той аргумент, на який варто розраховувати, плануючи покупку через людину, яка живе в ЄС.
Норми в цьому гіді — на одну особу, і рахуються разом: ваше і чуже в одному багажі складаються. Дві пляшки вина «для друга» плюс дві свої — це вже перевищення, і відповідає той, хто перетинає кордон.
Митний кодекс говорить про товари «для особистих, сімейних та інших потреб, не повʼязаних з провадженням підприємницької діяльності». Возити знайому річ знайомій людині під це підпадає; возити регулярно, партіями й за плату — вже ні, і це питання не до нас, а до митниці.
Тому в ABETRO домовленість завжди між двома конкретними людьми: той, хто везе, має знати, що саме він везе і скільки це коштує, — а не отримати запакований пакет «не питай».
Ми не даємо юридичних консультацій і не є стороною домовленості. Це переказ чинних правил зі посиланням на джерело; остаточне рішення на кордоні ухвалює посадова особа митниці.